Колаж Запорізького центру розслідування. Повернення до окупованого Мелітополя
Українці вважають за краще повертатися на тимчасово окуповані території, зокрема в Мелітополі, ніж на підконтрольну Україні територію.
Однак у профільному Міністерстві національної єдності звітують про свою успішну роботу. Як насправді справи, розповість наша редакція.
Мінус 70 відсотків
Днями у ТГ-каналі керівника "Центру вивчення окупації" Петра Андрющенка з'явився пост, присвячений поверненню ВПО до України. Політик б'є на сполох, заявляючи про те, що дедалі більше українців повертаються на окуповані території, а не в Україну. Як приклад він навів відео, на якому одна з перевізниць заявляє про те, що нещодавно в Шереметьєво пропустили 18 з 20 українців.
«Вчора через аеропорт Шереметьєво вперше пропустили 18 українців. Це лише один рейс із Мінська, лише один із десятка перевізників і лише початок “нових правил” в’їзду. Фільтрація мінімальна, обмежень майже немає – з 20 пасажирів не пройшли лише двоє», — пише Андрющенко, зазначаючи, що фільтрація у Шереметьєво стала мінімальною.
Далі Андрющенко зазначає той факт, що того дня, коли така велика кількість українців успішно пройшла фільтрацію, Олексій Чернишов, міністр національної єдності, розповідав про ефективність роботи свого відомства.
«70% українців не збираються повертатися. І частина з них, як бачимо, їде не в Україну, а в окупацію», — пише Андрущенко.
Він називає це провалом державної політики щодо ВПО.
«Людям не дали стимулу залишитися чи повернутися в Україну – вони шукають інші варіанти. Питання до влади: коли з’являтимуться реальні рішення, а не звіти про “досягнення”?».
Може виникнути питання, а чому ж окупанти пішли на послаблення умов фільтрації? Відповідь лежить на поверхні: дефіцит кадрів. Про це наша редакція пише постійно. Нестача професіоналів у всіх сферах та галузях. Медицина, будівництво, ремонти будь-що. Росіяни до окупованих регіонів їхати не поспішають, бояться. Тож окупанти раді бачити українців.
Що люди кажуть
Редакція розмістила цей пост в наших соцмережах, і в коментарях до неї розгорілася спекотна дискусія на тему, чи варто повертатися до окупованих міст і населених пунктів, чи краще залишатися в Європі чи їхати на підконтрольну Україні територію.
«Многие просто едут домой, так как другого дома у них нет и скорей всего не появится. Такова наша реальность»
«Чтобы пополнить мясные ряды российской армии? Сыновей и мужей от 18 до 60 лет загребут с вероятностью 99,99%».
«Многие там тупо работают за деньги и ни о чем не думают. Ремонт квартиры, машина… Так как в прошлом году платили оккупанты неплохо».
«Я еще могу понять тех, кто остается в оккупации, но тех, кто возвращается – нет».
«Не факт, что они туда едут навсегда. У меня два знакомых в прошлом году ездили туда переоформлять недвижимость. А потом обратно уехали в Европу».
Скріншот Ріа Південь
Тобто, можна сказати, що єдиної думки щодо цього питання немає.
Чи це добро?
З кінця січня цього року в Україні запрацювала ще одна програма підтримки ВПО. Люди, які втратили свої будинки, відтепер можуть оформити субсидію на оренду житлової нерухомості. Начебто правильна ініціатива оформляти субсидію досить просто. Але без підводного каміння не обійшлося і тут.
Для отримання субсидії необхідно мати договір оренди житлової нерухомості. Цей пункт може стати однією з головних перешкод для отримання допомоги. Тому що далеко на кожен орендодавець готовий надати цей договір.
І навіть той факт, що держава готова відшкодувати орендодавцю витрати на податок, навряд чи врятує ситуацію. Тому далеко не всі ВПО зможуть скористатися цією послугою. А оренда житла в Україні в середньому коштує чималих грошей.
Тим не менш, повернення в окупацію — це своєрідна гра в рулетку. Оскільки життя в окупації – це щоденний ризик свободою та життям, враховуючи той терор, який влаштовують для українців окупаційні силові струкрути на захоплених територіях.
