15-хвилинне місто — це концепція проєктування міст, яка передбачає розташування лікарень, шкіл, офісів, магазинів, кав`ярень і різних розважальних закладів на відстані, яку людина може пройти за чверть години пішки або проїхати на велосипеді.
Сьогодні світові архітектори і урбаністи майже однозначні у своїх прогнозах: за концепцією "15-хвилинного міста" — майбутнє.
Чи дійсно така модель міського планування — панацея для міст майбутнього, розповів італійський архітектор і містобудівник Массімо Чуффіні на Freedom of Mobility Forum 2023.
В чому важливість концепції "15-хвилинного міста”
За словами урбаніста, однією з головних задач концепції є те, аби простими і зрозумілими словами донести (і довести) громадськості, що спосіб переміщення людей і формування міста нерозривно пов'язані одне з одним, і ця взаємодія працює у обох напрямках.
"Дуже важливо створити і донести бачення міста, яке не тільки сприяє зменшенню викидів парникових газів, але й представляє модель життєздатності", — каже Массімо.
Нова концепція передбачає, що велосипеди стануть основним транспортом (фото: pixabay)
Відреагував архітектор і на теорію змови, яка розгулює зараз в інтернеті, що нібито 15-хвилинні міста — це інструмент урядових репресій, що впливає на свободу переміщення.
"Я не вважаю, що є зв'язок. Забезпечення кожної частини міста достатньою кількістю магазинів, послуг, парків і просторів для полегшення повсякденного життя мешканців, не є новою концепцією. Це ціль, яку містобудівники завжди переслідували, часто безуспішно", — говорить експерт.
Чуффіні нагадує, що так званий зонінг (поділ міста на зони і райони з метою встановлення в них певних обмежень) у цивілізованому світі було подолано ще в 1970-х роках. Відтоді урбаністи і містобудівельники працюють над тим, аби забезпечити рівні можливості для всіх мешканців населеного пункту, незалежно від їхнього місця проживання.
Массімо Чуффіні — один з адептів концепції (фото: freedomofmobility.stellantis.com)
В чому складність реалізації концепції
Зараз найскладнішим аспектом реалізації концепції "15-хвилинного міста" є розташування робочих місць.
"Незважаючи на те, що багато робіт можна виконувати віддалено, люди захочуть — або, скоріше за все, будуть змушені — працювати там, де вони знайдуть найкращі економічні та працевлаштувальні умови", — констатує Чуффіні.
Але і в віддаленій роботі є певні мінуси для моделі "15-хвилинного міста", адже люди, які не мають потреби щоденно їздити на роботу, можуть перебратися за місто, де ціни на нерухомість нижчі. Зате в місто вони їздитимуть автомобілем. Ці аспекти зводять нанівець старання адептів концепції.
"Якщо доля особистих автомобілів переважає у міській мобільності — місто будуватиметься для автомобілів. Якщо місто будується для автомобілів, доля автомобілістів буде переважати у міській мобільності. Щоб зупинити це порочне коло, необхідно втручатися одночасно в обидва полюси цієї взаємодії", — говорить архітектор.
Автомобілі — головне джерело забруднень сучасних міст (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
А ще він впевнений, що влада європейських міст має переглянути обмеження щодо компактності та щільності забудови.
Також Чуффіні звертає увагу на те, що сьогодні зокрема італійські міста "зазнають значного зменшення місцевих магазинів і послуг". Натомість "спостерігається тенденція до створення великих спеціалізованих комерційних зон, розташованих у передмісті або використання онлайн-торгівлі тощо".
Коли чекати на бум розвитку низьковуглецевих міст?
"Все залежить від того, як люди вирішать формувати своє майбутнє і які політичні та соціальні бачення переважатимуть у найближчі роки", — каже він.
Тобто, кожен технічний фактор змін може мати дуже різні наслідки.
"Наприклад, технологія автономних автомобілів може стати остаточним кінцем особистої мобільності або її торжеством. В будь-якому випадку, я вважаю, що в містах майбутнього ми будемо рухатися повільніше, але з більшою плавністю та задоволенням, ніж сьогодні. Ми будемо використовувати більш "м'які" та менш "агресивні" види транспорту, ніж наявні, і, коли це можливо, ми будемо шукати можливість бути перевезеними, а не водити самих себе", — резюмував архітектор.
