фото з відкритих джерел
Підписання договору про всебічне партнерство між Росією та Іраном, що відбулося 17 січня в Москві, стало важливою подією для двосторонніх відносин. Однак ключовий пункт, якого очікували в Кремлі, відсутній: Іран не визнав Крим, Мелітополь та інші окуповані території України російськими.
Подробиці угоди
Договір, який розрахований на 20 років, містить положення про економічне та оборонне співробітництво, навчання військових фахівців і спільні ініціативи. Крім того, сторони домовилися: Протидіяти «незаконним санкціям», включно із вторинними санкціями США. Не підтримувати агресорів один проти одного і не дозволяти використовувати свою територію для атак на партнера. Проте, відсутній пункт про взаємну військову допомогу, що значно знижує цінність угоди для Росії.
Позиція Ірану щодо окупованих територій
Глава МЗС Ірану Хосейн Амір Абдоллахіян чітко заявив: Тегеран виступає за дотримання територіальної цілісності всіх країн. Незважаючи на тісну співпрацю з Росією, Іран не визнає анексію Криму, Мелітополя та інших українських територій.
«Ми проти будь-яких воєн і конфліктів, включно з подіями в Україні. Наша позиція незмінна: ми підтримуємо міжнародне право і суверенітет усіх держав», — підкреслив міністр.
Порівняння з іншими партнерами Росії Іранська позиція різко контрастує з підходом Північної Кореї. Лідер КНДР Кім Чен Ин не тільки визнав російську окупацію українських територій, а й направив своїх військових для допомоги російській армії в Курській області. Іран же, попри тиск Москви, відмовляється робити подібні кроки. Це свідчить про прагнення Тегерана зберегти незалежність і враховувати власні національні інтереси.
Причини відмови Ірану
Експерт і журналіст Віталій Портников вважає, що однією з причин є побоювання Тегерана створити небажаний прецедент, який може бути використаний проти нього самого. У Перській затоці Іран веде суперечку з ОАЕ за три стратегічні острови — Абу-Муса, Великий Томб і Малий Томб. Визнання російської окупації українських територій могло б стати аргументом для міжнародного визнання контролю ОАЕ над спірними островами.
Урок для Кремля
Прагнення Кремля легалізувати свої територіальні захоплення через міжнародне визнання наражається на опір навіть з боку найближчих партнерів. Союзники Москви уникають підтримувати її агресію, щоб не створювати небезпечних прецедентів, які можуть обернутися проти них. Ситуація з Іраном підкреслює, що навіть авторитарні режими готові захищати свої «червоні лінії», якщо це відповідає їхнім національним інтересам.
Таким чином, Кремль стикається з ізоляцією на міжнародній арені, а окуповані території залишаються невизнаними більшістю світової спільноти.
Нагадаємо, Україна не погодиться на компроміс, який передбачав би визнання окупованих територій частиною Росії. Цього не станеться навіть під тиском усіх союзників.
