Фото: Катерина Олександрова
«Свято нам дуже потрібне! Випускний раз у житті»
Хлопці — у білих сорочках, дівчата — у красивих вечірніх сукнях. Приміщення заповнене вщент. Настрій у всіх піднесений, це відчувається.
«Вітаю наших випускників зі святом. Я хочу, щоб ви завжди були незламні. Харків навчив кожного з нас не здаватися, не зупинятися, мріяти й, головне, досягати своєї мети. Я бажаю, щоб у кожного з вас здійснилося те, що ви хочете. Щоб завжди ви були щасливими й успішними. Так, на вашу долю випав іспит війною. Незважаючи на повітряні тривоги, обстріли, ви вчилися і гарно вчилися. Дуже хочу, щоб разом після нашої перемоги ми відновлювали славетне місто героїв Харків. Нехай вам щастить. Слава Україні! І слава випускникам!» — каже харківський міський голова Ігор Терехов.
Фото: Харківська міська рада
Фото: Катерина Олександрова
Він вручає золоті та срібні медалі. Під вигуки й аплодисменти вчорашні 11-класники по черзі йдуть за нагородою. Усі випускники отримують пам’ятні відзнаки «Випуск міста-героя Харкова 2024».
Фото: Катерина Олександрова
Фото: Харківська міська рада
Кілька святкових номерів — від самих випускників, групи батьків і педагогів. По завершенні — черга біля фотозони з повітряними кульками.
Євген Абдоков — золотий медаліст Холодногірського району. Досягти такого результату було дуже важко, каже випускник ліцею № 87.
«Подеколи доводилося вчитися ночами, щоб встигати за програмою. До НМТ (національний мультипредметний тест. — Ред.) я готувався самостійно, без репетиторів. І склав успішно. Це дуже круто, я задоволений», — усміхається Євгеній.
Фото: Катерина Олександрова Євген демонструє медаль
Вважає, що випускний у святковому форматі необхідний: «Можна було круто відірватися на сцені!».
Погоджується із сином і мама Оксана: «Усе чудово пройшло. Такі емоції! А в понеділок у школі видаватимуть атестати, і тоді маленькою компанією — діти, батьки — підемо святкувати. Буде прогулянка, кафе».
Випускниця ліцею № 18 Діана Безхутра також розповідає, що у прифронтовому Харкові, який постійно під обстрілами, навчатися було непросто.
«Коли не було світла довго, ходила до пункту незламності у свій ліцей. Там мені й іншим учням завжди допомагали. Мали робочі місця, підтримку. Ми впоралися. Ми ж сильні, ми — харків’яни», — каже впевнено дівчина.
Після офіційної частини вона планує з друзями гуляти в місті.
Фото: Катерина Олександрова Діана з мамою Оленою
«Це така подія, яка відбувається раз у житті, тому будемо святкувати, ділитися враженнями, планами, ну і згадувати школу. Підемо в сад Шевченка, будемо гуляти обов’язково!» — ділиться Діана.
Знищений «Фактор-Друк»: тут випускали кожну третю книгу в Україні
Її підтримує мама Олена Зінченко. Вважає, що, попри всі ризики, святкування дітям потрібне.
«Війна забирає їхнє життя — те, яким воно мало бути. Наші діти вчаться пристосовуватися до життя швидше й раніше, ніж це було б у мирний час. Подорослішали передчасно, це точно», — зазначає харків’янка.
Фото: Катерина Олександрова
Фото: Харківська міська рада
«Уже важко пригадати, яким було навчання офлайн»
Проходили випускні й у самих навчальних закладах. Але це, так би мовити, камерні заходи: дітям видали атестати, далі — слово від директора, батьків.
«Ми станцювали вальс, отримали атестати. Були лише класні керівники наших 11-х класів, без інших учителів. Усе дуже скромно», — розповідає випускник ліцею № 36 у Київському районі Влад Клименко.
Від своєї школи хлопець живе за кілька будинків, але частенько запізнювався на уроки.
«Усе здавалося, що в запасі багато часу, — сміється Влад. — А взагалі зараз уже якось і важко пригадати, яким було звичайне навчання. Ковід, потім війна. Я нормально адаптувався до онлайну, якщо не враховувати проблеми зі світлом. У 10-11-х класах зосередився саме на тих предметах, які мені потрібно було складати».
Фото: Катерина Олександрова Влад
У будівлі свого ліцею за минулий рік він був щонайбільше десять разів, найчастіше навесні, коли вирішили записати відео на згадку.
«Ми найняли хореографа, яка допомогла поставити танець, і збиралися в школі репетирувати. За час війни в будівлі відремонтували укриття. А відео записували в Центральному парку (уже неодноразово це улюблене місце відпочинку харків’ян потрапляло під російські удари. — Ред.). Чи не було страшно? Та ні. Більше турбувало, як реагуватимуть перехожі. Я майже постійно був у Харкові. Батьки — працівники критичної інфраструктури. У них робота. І я бажання кудись їхати теж не маю», — розповідає випускник.
Харків — вижити і перемогти
Протягом останніх місяців навчального року, плануючи випускний, 11-класники особливо здружилися, зауважує хлопець.
«Раніше, коли по 30 учнів у класі, ти в принципі з паралелі не всіх і знав, не з усіма вітався. А коли нас так мало в місті, то ми справді зблизилися», — ділиться Влад.
Випускники з паралелі вже домовилися про спільну вечірку: «Це буде оренда будинку з басейном. Буде нас десь 16».
Фото: Катерина Олександрова
Фото: Катерина Олександрова
«Обираємо “свої” університети»
За два останні роки кількість дітей у старших класах справді скоротилася, а фізично перебувають у місті від кількох (переважно) до половини. У класі Євгена з 30 учнів залишилося, за списком, 20, живуть у Харкові щонайбільше 8. З 25 однокласників Діани в місті 15. З однокласників Влада постійно живуть у Харкові шестеро, з паралелі — не більш ніж 8.
«Був період, після початку війни, що в моєму класі все більшало переселенців з Донеччини й Луганщини. У 2022-му практично всі вони виїхали з Харкова. Напевно, їхні родини не хотіли вдруге переживати те, досвід чого вже мали», — зазначає випускник.
Фото: Харківська міська рада
Фото: Катерина Олександрова
Фото: Харківська міська рада
Діти, які за більш ніж два роки звикли не особливо зважати на тривоги й реальні вибухи, обирають харківські виші. Попри все, вони сповнені надій.
Сергій Жадан: «Якими ми будемо далі, залежить від подій на фронті. Саме там визначається майбутнє і наше, і нашої культури»
Влад Клименко хоче стати студентом Національного університету радіоелектроніки, учитися на інженера програмного забезпечення.
Євген Абдоков планує вступати до Національного університету ім. Каразіна або ж Державної академії культури.
“Хочу на журналістику чи режисера-сценариста, може, ще акторську майстерність. Розглядаю творчі професії. Навчався ще в музичній школі, граю на фортепіано», — каже хлопець.
«Та, звичайно, я буду вступати до університетів у Харкові! Ми тут потрібні, ми — майбутні працівники різних галузей. Ми — молодь, і ми відбудуємо місто, і все в нас буде добре», — упевнено промовляє Діана Безхутра.
***
Фото: Харківська міська рада
Фото: Харківська міська рада
З харківських шкіл у 2024 році випустилися майже вісім з половиною тисяч школярів.
За даними міського голови Ігоря Терехова, тільки за травень 2024 року Харків пережив 76 російських обстрілів — і це майже втричі більше, ніж було у квітні.
У травні сигнали повітряної небезпеки лунали в місті 193 рази й сукупно тривали 474 години й 55 хвилин. Ворог бив по місту авіаційними планерними боєприпасами, ракетами, «шахедами» і «ланцетами».
Від початку повномасштабної війни на Харківщині загинули понад 2450 жителів, зокрема 93 дитини.
Росіяни скинули чотири КАБи на житловий будинок у Харкові, є жертви (оновлено, додано фото)
Російські обстріли зруйнували в Харкові понад п’ять тисяч будинків, пів тисячі з них неможливо відновити.
На сьогодні в Харкові живуть близько 1,3 млн жителів, більш як 200 тисяч із них — переселенці з прифронтових територій. У 2022 році населення міста становило 1,42 млн жителів.
Фото: Харківська міська рада
Катерина Олександрова, Катерина Олександрова
