Фото: EPA/UPG
«Виборча» кампанія як інструмент пропаганди війни
У “єдиний день голосування” з 8 до 10 вересня 2023 року в Росії відбудуться виборчі кампанії різного рівня, зокрема довибори депутатів Держдуми, голів суб’єктів федерації, депутатів законодавчих органів влади та муніципальних об’єднань. Крім цього, росіяни планують провести псевдовибори до 79 окупаційних муніципальних об’єднань та “законодавчих органів” частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також “довибори” до Державної Думи в окупованому Криму.
Втім, вибори в Росії, навіть якщо не брати до уваги окуповані території, не мають нічого спільного з демократичним процесом. Для авторитарного кремлівського режиму інститут виборів перетворився на формальність, необхідну для збереження влади та створення її позитивного іміджу як “ліберальної структури”.
Навіть речник Кремля Дмітрій Пєсков визнав, що президентські вибори в Росії — це не демократичний процес, а “дорога бюрократія”. Втім, нинішня виборча кампанія повністю пройнята пропагандою довкола “спеціальної військової операції” та героїзації її учасників.
Кожна партія та її локальний осередок вважають своїм святим обов’язком відправити гуманітарний вантаж бійцям чи громадянам на окупованій території або зібрати кошти на предмети військового призначення. Так, партія “Справедлива Росія — Патріоти — За правду” (СРПЗ) опублікувала адреси штабів для прийому гуманітарної допомоги, а для допомоги жителям Донбасу організувала збір пожертв через короткий мобільний номер.
Доставлення на окуповані території польових кухонь, рацій, прицілів, медикаментів, лісу, легкових автомобілів, окопних свічок стало ключовим у передвиборчій діяльності партій.
Навіть імітуючи проведення виборів, російські політики не спромоглися запропонувати своєму електорату сутнісної кампанії, а лише використовували тему війни — проводили автопробіги на підтримку “СВО”, акції, присвячені пам’яті жертв війни на Донбасі, нагороджували бійців та допомагали їхнім сім’ям. Також російські політики вирішують побутові питання родичів солдатів — наприклад, допомогли газифікувати житла матері учасника “СВО” або сприяли проходженню лікування.
Партії роздають брендовані пакети з харчами бійцям, які стали інвалідами внаслідок імперіалістичних бажань Кремля, допомагають їм вступати у ВНЗ, захистити право на роботу, беруть шефство над сім’ями учасників війни.
Здається, що кандидати змагаються в тому, як найбільш витончено використати криваві події в Україні. Так, висуванець СРПЗ на пост очільника Москви Дмітрій Гусєв хоче перейменувати набережну Тараса Шевченка на Ангелів Донбасу, а Ліберально-демократична партія Росії (ЛДПР) зібралася заснувати “Музей Перемоги”, присвячений учасникам “СВО”.Варто зауважити, що все ж у виборчій кампанії в Росії є умовно змістовні лозунги та обіцянки, які передбачають зміни у російському законодавстві. Однак найчастіше вектор змін все одно стосується військової теми, а також встановлення додаткових соціальних гарантій для учасників “спецоперації” та їхніх сімей.
У Держдумі РФ партії обіцяють преференції для тих, хто підтримав війну. Політики пропонують звільнити поручників загиблих від зобов’язань за кредитами, створити квоти для безоплатного навчання дітей ветеранів бойових дій у приватних дитсадках, школах, ВНЗ, надати статус ветерана бойових дій так званим “воєнкорам”, посилити фінансову підтримку учасників війни тощо.
Отже, в умовах продовження військової агресії Кремль використовує “вибори” як інструмент внутрішньої пропаганди. За відсутності політичної конкуренції та викорінення альтернативних джерел інформації кремлівські партії через “передвиборчу агітацію” насаджують росіянам ненависть до українців та налаштовують населення на тривалу війну.Втім, псевдовибори Росія запланувала й на окупованих територіях України. Чим відрізняється “виборча кампанія” на ТОТ та які цілі ставить перед собою Росія?
Кремлю потрібна “перемога” лояльного “середовища колаборантів”
Громадянська мережа ОПОРА вже зазначала, що псевдовиборами на захоплених територіях України Кремль прагне втягнути українських громадян до політичного життя Росії та “легалізувати” окупаційні органи влади. Для того, аби створити формальні підстави для “виборів”, у Росії навіть змінили законодавство. Юридичний радник ОПОРИ Павло Романюк наголошує, що цивілізований світ не визнає суверенітет Росії над окупованими українськими територіями, а проведення виборів або референдумів на цих територіях не матиме жодної легітимності та правових наслідків.
Водночас імітація виборів має на меті не лише створення “альтернативної історії”. Політичний експерт Олександр Клюжев вважає, що псевдовибори на тимчасово окупованих територіях затягують місцевих жителів у зашморг колаборації з окупантами. На думку експерта, участь українських громадян у псевдовиборах, наприклад, для збереження бізнесу або з примусу — не на підставі політичних уподобань — може викликати страх бути покараним за колаборацію. Як наслідок, це спонукатиме людей ще більше співпрацювати з окупантами.
“Псевдовибори є механізмом формування середовища колаборантів, які вже пройшли точку неповернення. І в цьому аспекті несправжні вибори є справжнім і небезпечним інструментом забезпечення окупації. Крім цього, симуляція виборів для РФ є і формальною процедурою розподілу бонусів серед місцевих і приїзних злочинців, які сприяли захопленню українських територій та зараз очікують на вдячність від окупанта”, — наголошує Олександр Клюжев.
Також, оскільки Кремль не може досягнути заявлених цілей “спецоперації”, йому потрібно продемонструвати підтримку Владіміра Путіна на окупованих територіях та забезпечити максимальний результат для владної партії “Єдина Росія”. Так Путін хоче показати буцімто успіх вторгнення, підтримку російської влади та ефективність місцевих еліт.
Варто згадати, як у серпні на останній зустрічі з Путіним запорізький гауляйтер Євrєній Баліцкій переконував, що російський диктатор у регіоні має 87% підтримки, а “Єдина Росія” — 71%. Натомість всеросійський центр вивчення громадської думки наголошував, що лідерство “єдиноросів” на ТОТ вище, ніж загалом по країні.
“Росіянам також важливо показати місцевим мешканцям серйозність своїх намірів контролювати окуповані території, а тому розмах “передвиборчої кампанії” необхідний для демонстрації таких намірів. Масштабна картинка псевдовиборів на окупованих територіях України має продемонструвати звичайному росіянину, що Путіну вдалося закріпитися на захоплених землях, попри всі попередні невдачі і відступи”, — зазначає Олександр Клюжев.
Саме “Єдина Росія” провадить наймасштабнішу “виборчу кампанію” на окупованих територіях та зареєструвала найбільше кандидатів. Так, у законодавчі окупаційні ради “нових суб’єктів РФ” (так у Росії називають анексовані українські території — авт.) партія Путіна зареєструвала 312 кандидатів. СРЗП висунула 300 кандидатів, Комуністична партія Російської Федерації (КПРФ) — 276, ЛДПР — 255, а “Нові люди” — 178.
Примітно, що “Нові люди” були найменш оптимістичними щодо можливості проведення псевдовиборів в умовах українського контрнаступу, позаяк партія не зареєструвала кандидатів у Херсонській та Запорізькій областях. Натомість інші парламентські партії активно проводили конференції з висування кандидатів. Провладна “Єдина Росія” висунула першими номерами в окупаційні парламенти областей — Сальдо, Баліцкого, Пушиліна та Пасічника. Крім того, нерідко списки очолюють депутати Держдуми, такі як Іrорь Кастюкєвіч та Віктор Водолацкій.
Іншими обличчями у списках партії стали місцеві колаборанти. Це, наприклад, командир незаконного військового формування “Спарта” Артем Жога, який перебуває під санкціями ЄС, директор центру охорони материнства та дитинства в Донецьку Анна Желєзная, якій Путін дав “звання” заслуженого працівника охорони здоров’я, організатор “антимайданів” та акцій на захист російської мови на Луганщині Дєніс Мірошнічєнко, власниця ТОВ “Херсонліфт” Єлєна Дмітрук — вдова екснардепа і депутата Херсонської облради Миколи Дмитрука.
Деякі партії проводили конференції з висування кандидатів доволі скромно. Наприклад. ЛДПР взагалі провела одну спільну конференцію у Ростовській області зі слоганом “Жириновский навсегда!”.
КПРФ також висунула “відповідальні команди”. Зокрема, на окупованій частині Херсонщини комуністи віджали в Генічеську будинок автошколи та розмістили в ньому обласний “осередок партії”. А головним комуністом регіону став Раміль Замалєтдінов, який прибув на Херсонщину з Москви та готував списки прихильників комуністів до Херсонської “обласної думи”.
Ще одна парламентська партія РФ, “СРЗП” також висунула кандидатів в окупаційні органи. На Донеччині відповідну конференцію провела очільниця “осередка” і депутатка Держдуми Єлєна Драпєко. На Херсонщині партійним обличчям став Ігорь Щєпєлін, який працював начальником юридичного відділу Корабельної районної у місті Херсоні ради та був її депутатом від “Партії регіонів”. А в Запорізькій області партійний список очолив мелітопольський колаборант Юрій Оніщук, який був депутатом міської ради від “Опозиційного блоку” та внаслідок співпраці з окупантами незаконно очолив місцевий водоканал.
“Кандидати” активно використовують українських дітей у своїй “агітації”
Для організації та проведення псевдовиборів на окупованих територіях росіяни переробили законодавство таким чином, що нині Кремль має всі механізми для отримання будь-якого результату.
Втім, російські партії вирішили створити ілюзію демократичних процесів та пішли “агітувати”. Важливим компонентом у так званій передвиборчій агітації російських партій стало цинічне використання українських дітей. Власники Кремля вбили понад 500 та депортували близько 20 тис. українських дітей, але це не зупинило російських злочинців організувати показові піар-кампанії.
Російські “кандидати” почали масово пропонувати українським дітям нібито відпочинок у Росію та окупованому Криму, при цьому не забуваючи демонструвати партійну символіку. Окупанти відправляють дітей на сотні кілометрів углиб російської території, але ці поїздки можуть використовуватися для вчинення злочинів. У Центрі національного спротиву повідомляють, що під приводом оздоровлення та відпочинку загарбники вивозять дітей на власну територію для їх викрадення, тим самим продовжуючи геноцид українського народу.
Чому постраждалим від сексуального насилля окупантів варто заговорити
“Використання дітей з окупованих територій у пропагандистських цілях з подальшим їх вивезенням в Росію у разі їх неповернення можуть призвести до незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих територій України до Росії. У такому разі, це порушуватиме також Женевську конвенцію та може розглядатися як воєнний злочин. Такі дії росіян підпадають не тільки під національну юрисдикцію, але і під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду”, — зазначає радник із юридичних питань ОПОРИ Павло Романюк.
Крім цього, для “агітації” окупанти активно організовують розважальні програми з роздачею брендованих подарунків, а депутати Держдуми, показово обнімаючи українських дітей, дарують їм солодощі та фрукти. Ба більше, дітей окупанти одягають у брендовані футболки.
Ще одним напрямком “турботи” стала підготовка дітей до школи. Для “єдіноросів” акція “збери дитину до школи” — типова передвиборча практика, яка передбачає використання дітей для піару. Тим паче, єдиний день голосування в Росії припадає на початок вересня, що дуже зручно. Не оминула ця акція й окуповані території, де партія роздавала рюкзаки та канцелярські набори разом із пропагандистськими матеріалами під назвою “Знание о героях”.
Але навіть у навчальних закладах окупанти відчувають, що на українській землі їм не раді. Так, керівник “єдиноросів” у Херсонській області Ігорь Кастюкєвіч під час зустрічі з мамами в дитячому садочку припхався у заклад з озброєною охороною. Напевно, саме так виглядає утопія “русского мира”.
Куди ж без гречки та владних “рєшал”?
Російське повномасштабне вторгнення поставило багатьох українців на окупованих територіях за межу бідності. Владімір Путін на прикладі “звільненої” Луганської області визнав, що у людей “м’яко кажучи, скромні доходи” — на фоні постійного зростання цін.
Спровокувавши соціально-економічний занепад окупованих територій, російська влада не гребує грати на проблемах населення в агітаційній діяльності. Політики та “кандидати” на окупованих територіях активно роздають брендовану гуманітарну й іншу допомогу: стрічки для апаратів ЕКГ та антисептики медикам, книги для бібліотек, одяг та харчі пенсіонерам, інвалідні крісла, пральні машини для пунктів тимчасово розміщення українських громадян тощо. Російські політики навіть подарували кавуни людям, які постраждали від руйнування Каховської ГЕС.
Кожна партія намагалася якомога більше проявити свою “турботу” про жителів окупованих територій. І хоча це суперечить навіть російським законодавчим нормам виборчої агітації, для картинки “щасливих” людей із люб’язними представниками партій ними можна знехтувати.
Нинішній лідер “ЛДПР” Лєонід Слуцкій узагалі пропонував скасувати заборону на благодійну діяльність для кандидатів, але, як видно з бурхливої активності партійних благодійників, законодавчі зміни виявилися не потрібними.
Не забули російські партії й про подачки для фронту. Скажімо, подарувати запчастини для “Граду” цілком вкладається в політику Кремля із “захисту людей, які бажають розмовляти російською мовою”. Крім цього, так звані кандидати передавали російським військовим приціли, катери для охорони Дніпра, ремонтні комплекти для бойових машин, тепловізори та квадрокоптери.
Ще однією складовою “агітаційної кампанії” на окупованих територіях стало відновлення інфраструктури та благоустрій територій. Так, “єдінороси” з прапорами та брендованими футболками побігли косити траву, встановлювати дитячі майданчики, лагодити дахи будинків, ремонтувати соціальні об’єкти тощо.
При цьому до заходів з благоустрою залучають комунальників, на яких надягають партійні футболки. Цілком ймовірно, із них роблять заручників ситуації: людям доводиться брати участь у політичному фарсі не з власного бажання, а під примусом або загрозою звільнення.
Втім, одним з найбільш масштабних та розпіарених “агітаційних заходів” провладної партії стало втілення на тимчасово окупованих територіях “Народної програми”. Це ініціатива, за якою “кандидати” або представники партії збирають побажання від мешканців для розв’язання найрізноманітніших проблем — від ремонту школи до встановлення лавочок та вкручування енергозберігаючих ламп.
Так, за цією “стратегічною програмою” окупанти начебто будують багатофункціональний центр і спортивні майданчики, ремонтують школи та дитячі садки, міняють вікна тощо. Однак ця “програма” напряму фінансується з російського бюджету — у липні 2023 року “Єдіная Россія” та російський уряд затвердили виділення на неї коштів.
Що з усім цим робити
За словами Павла Романюка, Україна має протидіяти проведенню незаконних виборів. Звісно, найкращим варіантом буде визволення територій, але, доки воно триває, можна скористатися іншими інструментами: наприклад, посилити дипломатичний тиск на Росію та притягувати до відповідальності за українським законодавством людей, які беруть участь в організації незаконного процесу або публічно закликають до нього.
Зуби Суровікіна. Куди рухається “Таврія”?
Юрист додає, що для протидії незаконним виборам українські правоохоронні органи мають розслідувати всі прояви колабораційної діяльності, в тому числі й організацію незаконних виборів та референдумів на окупованих територіях. “Перед правоохоронною системою постають серйозні виклики, пов’язані зі збором доказової бази на окупованих територіях, доступ до якої можливо отримати лише після їх деокупації. В будь-якому разі, слідчі органи мають шукати шляхи, які дозволять довести вину їхню”, — зазначає Павло Романюк.
Ми сподіваємося, що і ЗСУ, і українська правоохоронна система впораються з непростими завданнями та викликами, які перед ними сьогодні стоять. Рано чи пізно наша країна відновить територіальну цілісність, звільнить усі свої території та людей, які стали жертвами обставин і заручниками окупантів. А ті, хто свідомо допомагав реалізовувати політику агресора на окупованих територіях, наприклад, організовував псевдореферендуми і “вибори”, будуть справедливо покарані.
Дмитро Баштовий, Аналітик Громадянської мережі ОПОРА
