Насправді до появи згаданих чуток Пльохово від початку листопада рівняли із землею спецпризначенці з 22-ї бригади ворога. Коли обороняти в селі не лишилось чого, наші між 12 і 13 листопада відступили звідти, утворивши сіру зону, і перейшли до оборони по берегу річки Псьол. І ось на День ЗСУ керівництво «контртерористичної операції в Курській області» вирішило цю сіру зону захопити, для чого залучило морську піхоту ЧФ. У кожній штурмовій групі було по два-три корейські спостерігачі. Аби вивчати, так би мовити, бойовий досвід.
Фото: тг-канал Андрія Цаплієнка Ексклюзивні кадри з Курської області РФ, дрон 22-ї бригади зафіксував північнокорейських військовослужбовців під час штурмових дій українських позицій .
Результат — п’ять-шість двохсотих і до 15 трьохсотих. Нема ради: мінні поля, наші й ворожі, загалом углиб під два кілометри, плюс артилерія Сил оборони й оператори fpv доступно пояснили противнику, у чому сенс сірої зони.
Ворог закріпитися не зміг і відступив. Чого приходили — незрозуміло. Але й висновків не зробили, тому 10 грудня росіяни, посилені двома відділеннями корейців, повернулися на руїни села.
Далі реальність була такою: 14 грудня російські й корейські підрозділи спішилися біля Комишівки й висунулися на хутірк Найденов і далі — на рубіж переходу в атаку на позиції Сил оборони. Успіх дозволив би ворогу обійти наших у районі Погребків і змусити підрозділи ОТУВ «Сіверськ» відступити.
15 грудня українські оператори БпЛА вже бачили корейців з неба. Чучхеїсти шкандибали туди, куди їх послали, одягнені в російську форму, з російськими знаками розрізнення, з російською зброєю, помічені червоним скотчем нижче від колін і над ліктем. Іти було кілометрів з чотири, тому наші мали час підготуватися і провести декілька вогневих нальотів. Передові підрозділи воєнізованих туристів з Пхеньяна так нікуди й не добралися.
Фото: Схеми/ Радіо Свобода «Схеми» 15 грудня оприлюднили фото від джерел серед українських військових на Курському напрямку, на яких десятки загиблих армії РФ на Курському напрямку, серед них є солдати з КНДР.
У районі Малої Локні російсько-корейський противник атакував 14–15 грудня приблизно десять разів. Але противника для спарингу слід обирати обережніше, бо 92 окрема штурмова і 95 десантно-штурмова — знані кулінари, шинкують на капусту будь-яку кількість противника. Ворог втратив у цих боях до 200 двохсотими.
Власне в корейському контингенті з 200 осіб ногами на Пхеньян у чорному пакеті з того бою рушили приблизно 50. Корейських двохсотих з маршруту висування евакуювали на загальних з росіянами засадах, але складали окремо й приховували обличчя. Альтернативні джерела повідомили, що в Донецьку корейські двохсоті зайняли всі вільні холодильники, а ліжка в лікарнях чомусь ні. Характер летальних поранень дає підстави вважати, що поранених добивали. Цікавий такмед у корейців, цікавий.
Поки що невідомо про корейських полонених, хоча вже захопили документи й особисті речі. А російські бранці якість підготовки далекосхідних «союзників» оцінюють так: північнокорейські спецпризначенці недотягують навіть до рівня російської піхоти. Погано орієнтуються на місцевості, не вміють діяти на полі бою, взаємодіяти ані з російськими підрозділами, ні із засобами посилення, абсолютно не готові до бойових дій в умовах широкого застосування БпЛА. З плюсів — висока витривалість і непогана фізична підготовка. Швидші за росіян у переміщеннях. Прогноз застосування корейських підрозділів — виключно в складі російських для масовості атак. Відчутних переваг росіяни не отримають, хоча це дозволить підтримувати певний час належний темп операції.
За припущеннями розвідки, 1,5–2 тисячі корейців (за іншими оцінками, до 5 тисяч) зосереджені на північ від Курська чи Льгова. Усе це корейське шапіто неочікувано для себе (і світу, швидше за все, також) стало розмінною геополітичною монеткою. Те, що корейці вляпалися в бойові дії проти України, поставило багато запитань у дуже високих кабінетах США, Японії та Південної Кореї. З вікон цих кабінетів (не всіх, визнаємо) добре видно Тегеран, котрий з останніх сил підливає бензину в близькосхідне багаття. І на тлі цього пасьянсу події в Сирії мають вигляд військово-патріотичної гри.
Про плани ворога на 2025–2027 роки
Як Дональд Трамп викручуватиметься з цієї ситуації, схилятиме Путіна до перемир’я і при цьому намагатиметься зберегти лице перед Пекіном і рештою світових столиць — незрозуміло.
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
