Житель Запоріжжя Сергій Баршацький став на захист України на початку повномасштабного вторгнення Росії. Звільнившись зі служби у 2023 році, він разом з дружиною вирішив заснувати у рідному місті власний бізнес.
Ветеран подав заявку на грант та успішно отримав від держави кошти на розвиток справи. Тепер подружжя є власниками ресторану японської кухні та не планує зупинятися на досягнутому.
«Перший Запорізький» розповідає історію запорізького ветерана, який повернувся з війни і став ресторатором.
Пішов на фронт після початку вторгнення попри право відстрочки
Сергій Баршацький – родом з Запоріжжя. Він закінчив місцеве училище №17 (сьогодні – Запорізьке вище професійне училище, – прим), яке розташоване у Шевченківському районі міста. Отримав спеціальність зварювальника. Вже у 18 років пішов працювати за обраною професією у приватну фірму. Так пропрацював десять років – до початку повномасштабної війни.
«Коли почалося російське вторгнення, я був у Запоріжжі. Пішов у військкомат, щоб воювати. Безпосередньо вступив до лав Збройних сил України у грудні 2022 року», – розповідає Сергій.
Він обороняв країну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Воював на Донецькому напрямку. Разом з побратимами захищав Бахмут, Нью-Йорк та Торецьк. Під час бойових завдань Сергій, зокрема, відповідав за налагодження зв’язку між військовими.
«З самого початку я міг не йти воювати, тому що моя дитина має інвалідність. З цієї ж причини згодом звільнився з війська», – пояснює ветеран.
Одним з найважчих періодів війни для Сергія були завдання у Бахмуті, коли ворог скидав авіаційні бомби на будівлю, де він перебував.
Сергій повернувся до Запоріжжя після завершення служби у вересні 2023 року. За його словами, процес адаптації до мирного життя пройшов відносно легко, адже поруч була дружина Майя, яка підтримувала та в усьому допомагала.
Після звільнення з армії ветеран повернувся до професії зварювальника та згодом разом з дружиною вирішив започаткувати власний бізнес.
Власний суші-бар допоміг відкрити державний грант для ветеранів
Заснувати власну справу Сергій Баршацький вирішив, коли побачив в інтернеті оголошення про можливість отримати фінансову підтримку для створення або розвитку бізнесу ветеранів російсько-української війни. Це була програма «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей».
«Ми пройшлися з дружиною по району, в якому живемо, та дійшли висновку, що у нас на третьому Шевченківському мікрорайоні немає закладу, де можна замовити суші та роли з доставкою. Від цього вирішили відштовхнутися та спробувати власні сили, – розповідає чоловік. – Цікаво, що поки ми відкривали власний бізнес, на районі за цей час відкрилися два нових суші-бари. Проте після нашого відкриття вони зупинили свою роботу, що для нас, звичайно, добре».
Скласти бізнес-план для отримання гранту Сергію допомогли спеціалісти мережі ресторанів Sushi Take Out, за франшизою якої ветеран відкрив свій заклад.
Раніше в Запоріжжі вже працював один заклад Sushi Take Out – у торгово-розважальному комплексі City Mall, але він зупинив роботу на початку повномасштабного вторгнення. Тож тепер заклад родини Баршацьких є єдиним представником цієї франшизи у нашому місті.
В Україні більш ніж 20 тисяч підприємців розвивають бізнес через купівлю франшизи. Такі підприємці відкривають власну справу, використовуючи перевірений бренд, бізнес-системи та технології вже успішної компанії. За системою франчайзингу працюють, наприклад, служба доставки «Нова Пошта», заклади «Львівські круасани», магазини напівфабрикатів «Галя балувана», салони краси G.Bar, кав’ярні Aroma Kava. Франшиза – це можливість для підприємців, які не знають з чого варто починати, зменшити ризики і не «прогоріти».
«Тоді я ще багато у бізнесі не розумів. Мені була потрібна поміч з деякими даними та цифрами для підготовки заявки, тож бухгалтерка мережі надавала мені консультації. Заклади франшизи Sushi Take Out також працюють, зокрема, у місті Рава-Руська Львівської області, Кривому Розі та Вільногірську у Дніпропетровській області, Кременчуці на Полтавщині – загалом по Україні це приблизно 15 ресторанів», – розповідає власник суші-бару.
Суші-бар Sushi Take Out розпочав роботу у жовтні 2024 року. Адреса: вулиця Спартака Маковського 2-А (3-й Шевченківський мікрорайон).
На 500 тисяч гривень державного гранту, який отримав Сергій, придбали все необхідне обладнання для бізнесу: холодильні столи, морозильну камеру, барну стійку, меблі (дивани та столи), вивіску, витяжку, рисоварку, індукційну піч тощо.
«Отримання гранту дуже допомогло, проте все ж довелося вкласти чимало своїх коштів – приблизно 700 тисяч гривень», – каже підприємець.
Розпочати бізнес легше та швидше вдалося завдяки франшизі
Суші-бар розпочав роботу у жовтні 2024 року. Підготовка до відкриття зайняла відносно невеликий проміжок часу – не більше півтора місяця.
«Ми знайшли приміщення, одразу підписали договір оренди. Тижні за два професійна бригада зробила там ремонт. Ми придбали та завезли обладнання та вже невдовзі були готові до відкриття», – розповідає власник закладу.
За його словами, жодних глобальних складнощів при відкритті власної справи у нього не виникало. Допомогли спеціалісти, які працюють у компанії-франчайзері. Вони прибули до Запоріжжя та консультували з усіх питань, які виникали.
«Приїхав бренд-шеф і провів навчання для персоналу. Інша представниця франшизи навчала адміністраторів. Вони розповіли про різноманітні нюанси з нашим додатком та пояснили, як все працює», – розповідає ветеран.
У закладі є посадкові місця і столики, проте основний ухил тут роблять саме на доставку замовлень додому через сервіси Uklon та Glovo.
З веденням бізнесу дуже допомагає дружина Майя. Раніше вона працювала в зоомагазині, а зараз керує суші-баром. Самого ж Сергія нерідко можна зустріти на кухні закладу: він пройшов навчання і вміє готувати суші, чим займається залюбки.
«Хоч я в цьому і не професіонал, але суші зробити можу, якщо виникає така потреба», – зазначає підприємець.
Наразі в закладі працюють чотири співробітники: два сушисти – кухарі, які спеціалізуються на приготуванні японських страв, та два адміністратори. З пошуком персоналу проблем не виникало, адже двоє з кандидатів – це знайомі Сергія. Один з працівників – ветеран війни, який отримав поранення та пройшов російський полон. Він має 20-річний досвід роботи сушистом та навіть встиг попрацювати в Японії.
Всіх людей працевлаштували за умовами гранту, адже грантоотримувачу потрібно було створити нові робочі місця, аби згодом сума наданого гранту повернулася до державного бюджету в якості податків.
«У закладі є чотири посадкових місця, проте основний ухил робимо на доставку замовлень. Раніше у нас була доставка лише через сервіс Uklon, тепер доєдналося ще й Glovo, – каже ресторатор. – Своїм клієнтам пропонуємо різноманітне меню, яке, до речі, нещодавно оновилося. Раніше у нас були цікавинки, яких не зустрінеш у конкурентів, проте вони були не дуже рентабельними, тож ми внесли корективи в деякі позиції».
У запорізькому Sushi Take Out можна замовити суші, сети з різноманітними начинками, фунчозу (скляна локшина з соусами та приправами), суп том ям, місо-суп, креветки, запечені мідії, хот-доги, шаурму, бургери, різні прохолодні напої.
«Зараз працюємо нормально. Клієнти є, але їхня кількість завжди різна. Це залежить від багатьох факторів. Наприклад, після 10 числа відвідувачів багато, а от наприкінці місяця цей потік йде на спад, адже люди економлять гроші до зарплати. За день у нас може бути 30-40 чеків. Загалом, динаміка добра», – ділиться підприємець.
Заклад вже впровадив кілька акцій. Наприклад, щопонеділка всі роли у меню коштують 129 гривень за умови самовивозу. Крім того, військовим та ветеранам завжди роблять 15% знижки.
Відкриття бізнесу у прифронтовому місті має успіх: власники вже розмірковують про розширення та розвиток
Навіть після відкриття власного суші-бару Сергій не покинув професію зварювальника. Вже маючи власний бізнес, він продовжує паралельно працювати – у тій же компанії, де десять років трудився до початку повномасштабної війни.
Працюючи на двох роботах, він вже обмірковує майбутні кроки у власному бізнесі, проте втілювати їх у життя поки що не квапиться.
«Звичайно, є плани щодо подальшого розширення. Але поки що втілювати їх страшно, адже не знаємо, якою надалі буде ситуація у Запоріжжі. Тож поки що будемо розкручувати цей заклад, а далі – подивимось. Та в перспективі хотілося б розширитись», – ділиться планами ветеран.
Підприємець не приховує, що у прифронтовому Запоріжжі є певні складнощі у веденні бізнесу. Наприклад, після чергових обстрілів замовлень одразу стає менше. Люди починають виїжджати або заощаджувати кошти про всяк випадок.
«Напевно, таке відбувається зараз по всій країні. Спочатку напрацьовуєш клієнтську базу, залучаєш рекламу, робиш інші кроки. Потім, коли люди вже скуштували твою продукцію, з’являються нові клієнти, яких ми одразу бачимо по нашій електронній базі. Зараз наші показники покращуються, проте вибухи у місті, звичайно, бізнесу не сприяють», – розповідає власник суші-бару.
Сергій Баршацький разом з дружиною Майєю та сином Микитою. Підприємець оптимістично дивиться у майбутнє, в перспективі планує розширювати бізнес і допускає, що згодом знову візьме участь у державній грантовій програмі.
Попри це, щодо відкриття власної справи у Запоріжжі, яке знаходиться за 40 кілометрів від лінії фронту та часто потрапляє під удари ворога, у Сергія сумнівів не було.
«Особливого страху немає. Сподіваюсь, що все буде нормально», – оптимістично дивиться у майбутнє підприємець. Він допускає, що згодом ще раз візьме участь у державній грантовій програмі.
«Коли я податками виплачу державі отримані 500 тисяч гривень, то матиму право знову податися на грант. Можливо, згодом ще раз скористаюся цією можливістю», – каже підприємець.
Ветеранам, які повернулися з фронту та теж хочуть започаткувати власну справу, він радить на свій страх та ризик спробувати скористатися державною грантовою програмою, але при цьому пам’ятати, що бізнесовий шлях може бути нелегкий.
«Відверто, боятися завжди є чого, адже будь-якої миті можна «прогоріти». Були моменти, коли я думав, що дарма все це почав, адже витрачалося забагато фінансів та нервів. Та потрібно наполегливо займатися власною справою, і тільки тоді все прийде!», – підсумовує Сергій Баршацький.
Текст – Юлія Глушко, Андрій Вавілов, фото з архіву Сергія Баршацького
