У тимчасово окупованому Мелітополі російські загарбники тричі затримували 22-річного Леоніда Попова. Його молодшого брата окупанти також затримували. Мама хлопців Ганна Махно розповідає, що її молодшому синові вдалося виїхати з окупації, а ось про долю Леоніда, у якого діагностовано «недиференційована шизофренія» — нічого не відомо.
Історію Леоніда виданню «Важливі історії» розповіла його мати Ганна Махно.
Після того, як Ганна розлучилася з чоловіком, жінка жила в Полтавській області зі старшим сином Леонідом. Другий син — Ярослав, який молодший за старшого брата на рік, жив і навчався в Одесі. За два місяці до початку війни Льоня поїхав жити до батька до Мелітополя. На початку лютого 2022 року до батька, який потрапив в аварію та отримав серйозні травми, поїхали і Ярослав. Після того, як місто окупували сини, залишилися доглядати за батьком.
У травні 2022 року із різницею у тиждень обох хлопців затримували російські військові. 21 травня Ярослав у «комендантську годину» вийшов ловити зв’язок і потрапив до «комендатури». 28 травня російські окупанти затримали Леоніда, коли він стояв разом з іншою молоддю біля кіоску, щоб купити шаурму. За словами мами хлопця, до них підійшли військові, всіх закинули в машину та відвезли до «комендатури». Леоніда катували струмом, намагаючись випитати в нього щось, але він нічого не міг зрозуміти. Через три доби його відпустили, але забрали паспорт.
Після затримання Ярослав виїхав з окупації, а Леонід залишився з батьком, до того ж у нього не було документів.
«Навесні 2023 року я побачила оголошення, що буде безкоштовна евакуація з Мелітополя із підтримкою західних волонтерів. Льоня не мав паспорта. Тоді вже почали робити російські, і я пропонувала синові зробити російський паспорт. Він сказав: «Ніколи». Після того, як його струмом мучили, сказав, що ні, і все. Я підготувала усі документи. Поновила свідоцтво про народження, довідки про хворобу. Домовилась, що його перевезуть до Польщі у безпечне місце, а з Польщі я його заберу. Він на той момент був згоден виїхати. Волонтери мали його забрати 26 квітня. А 24 квітня йому зателефонував тато, попросив зайти до нього. Льоня сказав, що він на вулиці Пушкіна, це за п’ять хвилин ходьби. Минуло п’ятнадцять хвилин, двадцять. Колишній чоловік ще раз зателефонував, Льоня вже не був в мережі», — розповідає Ганна.
Тоді Леоніда затримали вдруге, цього разу нібито через те, що він фотографував військову техніку. Але в «комендатурі» батькові хлопця сказали, що такого немає. У червні чоловіку зателефонувала людина, яка сиділа в підвалі разом із Леонідом, і розповіла, що хлопець у дуже тяжкому стані: лежить, не встає і постійно просить їжі, оскільки там годували не часто і давали дуже маленькими порціями. Через місяць Леоніда Попова перевели до лікарні. При зрості 1,95 він важив 40 кілограмів.
Другого серпня батьку Попова зателефонували з окупаційного «Слідчого комітету» та повідомили, що відпускають Леоніда за відсутністю складу злочину. Але коли батько та син під’їхали до будинку, хлопця знову затримали. З того часу інформації про нього немає. Під час полону у Леоніда загострилося психічне захворювання – раніше йому поставили діагноз «недиференційована шизофренія».
Влаштовують перевірки і знущаються з людей: у Запорізьку область завезли новий підрозділ окупантів
