Родина Дмитрієвих. Суспільне Запоріжжя
Катерина та Андрій Дмитрієви із Запоріжжя взяли під опіку чотирьох дітей: чотирирічних близнюків Станіслава та Дмитра, їхню 12-річну сестру Мілану та семирічного Євгена. За ними довелося їхати у Львівську область, оскільки на початку повномасштабної війни дитячі будинки евакуювали.
Як нині живе багатодітна родина — дізнавалося Суспільне.
Катерина та Андрій Дмитрієви мають двох власних синів — старшого Івана та молодшого Максима. Втім, хотіли стати опікунами, каже Андрій:
"Я жив у родині, де були прийомні діти. У мене батьки нині мають ДБСТ ( ред. – дитбудинок сімейного типу). Ми з дружиною обговорювали це, як тільки одружилися, ще вісім років тому, але треба було "стати на ноги".
Андрій Дмитрієв. Суспільне Запоріжжя
Усі діти, яких взяли під опіку, із Запорізької області. Але оскільки на початку повномасштабної війни дитячі будинки були евакуйовані, подружжю довелося їхали у Львівську область.
Станіслав, Дмитро, Євген та Катерина. Суспільне Запоріжжя
Першими в родину прийняли близнюків — чотирирічних Станіслава та Дмитра. Згодом забрали з дитбудинку семирічного Євгена, розповідає Андрій Дмитрієв:
"Ми поїхали знайомитися з хлопчиками, хотіли ще заїхати до Євгенчика, але так сталося, що там був карантин, і десь через місяць ми вже забрали Євгена. Вони недалеко один від одного були. І ми одразу усіх забрали".
Станіслав, Дмитро, Євген та Максим. Суспільне Запоріжжя
Згодом подружжя дізналося, що в близнюків є 12-річна сестра Мілана, тож взяли під опіку і її, каже Андрій Дмитрієв:
"Нам подзвонили зі служби у справах дітей і сказала, що є дівчинка Мілана, вона рідна сестра моїх близнюків. Ми, звісно ж, поїхали одразу познайомилися та забрали її на тимчасове проживання, а потім вже оформили опіку. Як тільки ми дізналися, що вона є, ми одразу її майже забрали".
Мілана. Суспільне Запоріжжя
Брати та сестра до цього жили окремо та не бачилися півтора року, каже Катерина Дмитрієва:
"Мілана та близнюки були в одній родини (там ще четвертий хлопчик був, його взяв під опіку біологічний батько), потім близнюків відправили до дитячого будинку, а Мілану теж взяла під опіку інша родина".
Катерина Дмитрієва. Суспільне Запоріжжя
Нині Мілана радіє, що рідні брати теж поруч:
"Ми разом збираємося, граємо. Граємо на приставці в різні ігри, виходимо на вулицю. Ми всі любимо дивитися Гаррі Поттера", — каже Мілана.
Мілана. Суспільне Запоріжжя
Діти звикали до нової родини близько місяця, спочатку всім було нелегко, каже Катерина Дмитрієва:
"Було, що ми їх везли в машині, вони не розуміли, куди вони потрапили, що коїться. А потім вони зрозуміли, що тут ми їх оточили турботою, піклуванням, любимо, і вони зрозуміли, що вони вдома. У нас у родині тільки сімейні відносини зі всіма дітьми".
Євген. Суспільне Запоріжжя
Живе родина у приватному будинку, там є ігрова, спортивна та спальна зони, а також обладнали укриття, каже Катерина Дмитрієва:
"Кожному з них облаштували кімнату. Близнюки сплять в окремій кімнаті, Міланка в окремій, Євген, Максим та Іван — в окремій".
Євген. Суспільне Запоріжжя
Аби оформити опікунство, Катерина та Андрій відвідували спеціальні курси, де з ними працював психолог — це обов'язкова процедура для всіх потенційних опікунів, каже Андрій Дмитрієв:
"На курсах навчають, як бути батьком або матір'ю. Після курсів пишеться рекомендація психологів: чи зможе людина виховувати, або є якісь недоліки, або над чимось треба попрацювати. Рекомендований лист направляється в службу, служба дивиться, дає направлення".
Родина Дмитрієвих. Суспільне Запоріжжя
Надалі родина Дмитрієвих планує оформити дитбудинок сімейного типу, аби взяти під опіку інших дітей:
"Ми з дружиною знаємо, як це робити: у нас є певний досвід, бо ми активно долучалися до батьківських справ. Ми готові, ми можемо працювати, ми можемо дати дітям любов, турботу: у нас є можливість, фізична, моральна підготовка є", — каже Андрій.
