Євген Глазирін зі своїми вихованцями до повномасштабної війни. Особистий архів Євгена Глазиріна
Цей досвід допоміг на початку повномасштабної війни?
У перші дні повномасштабного протистояння це нам дуже стало в нагоді, бо кожен з нас вже мав якийсь мінімальний набір екіпіровки, набір форми, оскільки в перші дні практично в теробороні її просто не було. Тоді вже йшли важкі бої на Харківщині. Перші тижні ми воювали, хто в чому прийшов, а от члени громадських формувань, хто займався якоюсь подібною діяльністю, ми вже мали певний бекграунд. У кожного вже був тривожний рюкзачок із мінімальним набором всього необхідного спорядження. Ми вже мали якусь форму, за власний кошт придбану, і йшли в армію як мінімально підготовлені військовослужбовці.
До лав ЗСУ ви долучилися на наступний день після повномасштабного вторгнення, що стало поштовхом до такого рішення?
Діти – це стало одним із важливих спонукальних моментів, бо йшли всі свідомо. Ми розуміли, що не хочемо, щоб бомби падали на голови наших дітей. Ми йшли для того, щоб діти були в якійсь мінімальній безпеці. Ми йшли для них, ми йшли за них.
Суспільне Запоріжжя «Якби я не пішов служити, я не знаю, як би зміг дивитися в очі учням, коли я навчав їх патріотизму, любити свою країну, а сам першим не став на захист своєї країни. Для мене цей вибір був очевидним». Євген ГлазирінЄвген Глазирін
На війні свої педагогічні навички застосовуєте?
На війні ми мусимо вчитися щодня. А коли ти стаєш офіцером, командиром, то мусиш вчити. Навички педагога, то вони взагалі неоціненні. Згідно зі статутом ЗСУ кожен офіцер, командир, начальник має забезпечити навчання свого особового складу, свого профілю, бувши десь в роті, у підрозділі, у зводі чи на якомусь іншому місці в підрозділах забезпечення, управління. Ми щодня маємо вчити.
Зв'язок з учнями та колишніми колегами нині підтримуєте?
Армія займає не просто левову частку часу, а 24/7. Дуже хочеться, ба більше, є мрії, плани. З багатьма побратимами говоримо, що могли б класні заходи організувати тоді, коли пролунає останній постріл, коли настане тиша. Зустрічаєш дійсно десятки, сотні людей, які б могли бути педагогами, хоча ніколи цього не робили, і вже бачиш серед своїх побратимів тих людей, які б могли щось зробити. Зараз дуже мало підтримую зв’язків з освітянами, з тими школами, де я викладав, на жаль. Але, принаймні, про їхнє життя знаю щодня, тому що донька ходить в один з навчальних закладів.
Євген Глазирін зі своїми вихованцями до повномасштабної війни. Особистий архів Євгена Глазиріна
Нині предмет "Захист України", який ви викладали до повномасштабного вторгнення, набув іншого значення, змінилася програма та концепція викладання. Які саме зміни відбулися?
Зараз це новий підхід, зовсім інша концепція. Це не те, що ми мали раніше. Сьогодні це кілька вчителів, серед них є вже ті хлопці, які пройшли цю війну, які зараз продовжують службу в ТЦК, або взагалі вже полишили службу за станом здоров’я, і вони з дітьми діляться тими знаннями та навичками, які вони отримали тут, на війні. Дають те, що реально потрібно розуміти, знати. Коли я запитав доньку, вона в 10 класі вчиться: "Як твій перший урок?" Вона сказала, що не перший, а чотири. У неї четверо різних вчителів, котрі розказують, наприклад, один про медицину, інший про армію, третій про тактичні елементи і т.д. Зараз це робиться модульним чином. І донька просто в захваті. Зараз інший підхід до цього предмету, він дає дітям шанс дізнатися, що може врятувати їм в майбутньому життя. І більше зрозуміти те, хто зараз на фронті.
«Я дуже тішуся, що зміни відбуваються в суспільстві. Я бачу, як змінюється педагогіка, наша армія, ми. Я сподіваюся, що ці зміни будуть ще глибшими, і ми зможемо виховати покоління, що буде чітко розуміти, що Україна — не Росія» Євген Глазирін
Євген Глазирін. Особистий архів Євгена Глазиріна
А чого не вистачало раніше під час викладання?
Раніше ця дисципліна була дуже теоритизована та давала дуже мало практичних навичок, у пересічній школі викладався цей предмет за залишковим принципом. Як правило, його викладали або вчителі фізкультури, вчителі трудового навчання, яких просто довантажували цим предметом, бо кількість годин дуже невелика була 1.5-2 год на тиждень в 10-11 класах. Цього дійсно, по-перше, було дуже мало, по-друге, люди не мали тієї фахової підготовки.
Суспільне Запоріжжя «Як виявилося, ми дуже мало знали про елементарні засоби захисту, дуже мало знали про надання першої домедичної допомоги, про засоби зв’язку. Зараз це все необхідно не тільки дітям, а кожному українцю, кожному вчителю, кожній вчительці — всім». Євген Глазирін
Раніше "Захист України" викладали тільки хлопцям, а нині й дівчатам, на вашу думку, це пов'язано з тими викликами, які сьогодні має країна?
І раніше програмою також дозволялося, щоб окремі дівчата також мали цей курс, але його структура була інша. Там було більше уваги домедичній допомозі, а зараз ми ж все таки йдемо до запровадження гендерної рівності. Я хочу сказати, що, наприклад, у нашій частині досить багато жінок-військовослужбовиць, є дуже багато сфер, де вони не поступаються, а іноді навіть випереджають чоловіків. Я тільки за, я підтримую, щоб викладалося і хлопцям, і дівчатам, а вже яку саме нішу зайняти в цій армії – залежить від кожної людини. Я в армії бачив людей, яким було за 60, і вони вели інших хлопців у бій. У важких бойових умовах, у повній броні, але це були люди, які могли це виконувати. Я знаю дівчину, яка у 27 років стала головним сержантом військової частини, котра йшла вперед, а з поля бою, на жаль, п'ять разів її виносили, бо була поранена і зараз служить, і прекрасно служить, взірцева військовослужбовиця. Тому гендерна рівність тут не потрібна.
Євген Глазирін зі своїми вихованцями. Особистий архів Євгена Глазиріна
Після перемоги плануєте повернутися до педагогічної діяльності? І щоб хотіли змінити в програмі предмету "Захист України"?
Декілька днів тому я відкрив цю нову програму "Захисту України" та подивився, які саме там модулі, як їх намагаються викладати дітям. Хочеться повернутися, працювати в школі, ділитися досвідом, зараз вже є дуже багато, чим можна поділитися з дітьми та зарядитися їхньою енергією. Я дуже пишаюся деякими своїми учнями, коли бачу, що якийсь пацан, який був трішки лобур, а потім закінчує школу, йде до ВИШів військових (і хлопці, і дівчата), які стали офіцерами ДСНС і правоохоронних органів, які беруть на себе відповідальність за інших. Я не вбачаю свого життя без навчань і без педагогіки. Побачимо, якою буде освіта після війни та будемо дивитися, що треба змінювати.
Євген Глазирін. Суспільне Запоріжжя
«Є велика різниця між тим, щоб знати й усвідомлювати. Усвідомити те, що я — українець, в мене прекрасна мова, багата культура, яскрава й насичена історія, і змогти це передати нашим дітям. Все це сприятиме тому, що буде нація, народ, країна» Євген Глазирін
